Міжнародні компанії відмовляються скеровувати свої судна в українські порти. Вже місяць російська армія регулярно завдає ударів по кораблях, які йдуть до Одеси, розповідають аналітики. Через перебої з морськими перевезеннями зупинив роботу один із найбільших у Європі гірничо-збагачувальних комбінатів, а українські фермери не можуть вивезти свою продукцію.

Про спроби російської армії заблокувати український «зерновий коридор» військові почали обережно говорити ще в червні. Тоді на борту українського сторожового катера телевізійній та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) підтверджували, що атаки на порти були й раніше, але тепер б’ють саме по кораблях: «Вони [ЗС РФ] полюють за всіма човнами. Останнім часом багато випадків, коли вони атакують і цивільні судна, які йдуть «зерновим коридором».

До повномасштабної війни Росії проти України чорноморські порти були головними морськими воротами країни й приймали близько 400 суден на місяць. Пізніше, під егідою ООН, запрацював «зерновий коридор», але угода працювала з перебоями.

Повноцінно судноплавство відновилося лише у 2023 році: тоді Україна перехопила ініціативу в Чорному морі. Відтоді порти Одеси приймали в середньому по 250 суден щомісяця.

Але з початку липня 2026 року російська армія атакувала щонайменше 17 цивільних суден, і міжнародні судновласники знову почали відмовлятися заходити в українську акваторію, каже аналітик Українського клубу аграрного бізнесу Максим Гопка.

«Якщо порівнювати перший і другий тиждень липня – було 12, стало 7. Третій тиждень липня – говорили приблизно 3–4. Але вже на третій тиждень була історія, що ті потужності, або та кількість суден, які зайшли, вони є, вони намагаються вийти, накопичити продукцію. І вийти. Ситуація в іншому: не заходять нові», – пояснює він.

Південний гірничо-збагачувальний комбінат – одне з найбільших підприємств залізорудної промисловості в Європі – вже заявив про призупинення роботи. У компанії пояснюють: не можуть вивезти продукцію. Б’є на сполох і агробізнес: на складах не можуть передати на відвантаження 10-12 млн тонн зернових.

Альтернативні шляхи експорту – залізницею до польського Ґданська чи баржами до румунської Констанци – не рятують. Відносини з Польщею залишаються напруженими, український транзит там блокувався й раніше, а Румунія сама починає агросезон, і її потужності зайняті місцевим врожаєм, кажуть аналітики.

До того ж, навіть у найкращі часи цими шляхами вдавалося вивезти далеко не весь обсяг продукції, зауважує Гопка: «Морські порти, які ми маємо, – це не тільки про коротке плече продажів чи перевалки й відвантаження з подальшою реалізацією. Це ще й про економіку. Якщо ми відвантажуємо в порту Констанци або залізницею до Ґданська і далі автомобілями – це все додаткові витрати на логістику».

Блокування морських шляхів обходиться Україні дорого. Тільки за червень три порти Одещини відвантажили товарів на 2 млрд доларів. У Мінагрополітики підрахували: місяць простою коштує бюджету 900 млн доларів.

Фермери попереджають: якщо не продати вже зібраний врожай, сіяти новий буде просто ні за що. Вони просять уряд про дотації та розраховують на допомогу міжнародних партнерів. Наступна посівна кампанія обійдеться у 20 мільярдів доларів.

«Посівна кампанія в Україні на 1000 гектарів, у середньому, від регіону, коштує від 700 до 1000 доларів, – розповідає заступник голови Аграрної ради України Денис Марчук. – Якщо ми беремо цикл роботи на рік, ми не знаємо, що буде з портами, то на сьогодні у нас засівається під осінньо-весняну кампанію близько 23-24 млн га землі. Якщо ми беремо середній показник у 1000 доларів, то в середньому це 20 млрд доларів. Це колосальні суми, від цього залежить не тільки життєдіяльність аграрного бізнесу, а й життєдіяльність континентів, куди аграрна продукція рухається».

Через посилення російських атак Україна втратила близько третини потужностей для експорту зерна через ключові чорноморські порти, підрахувала «Економічна правда».

Аналогічні труднощі з експортом зараз відчуває і Росія. З початку літа українські дрони також системно атакують кораблі та блокують морські шляхи противника. Це призвело до того, що ціни на зерно підскочили: адже Україна та Росія – два найбільші експортери зернових у світі, зауважує економіст Олег Пендзин.

«Україна та Росія – це два конкуренти на ринках Південної Африки, Близького Сходу, Азії, Китаю. Там, де традиційно немає нічого, крім імпорту, сьогодні цінники захмарні. Ціни зашкалюють, і взяти ніде», – пояснює він.

Прем'єр-міністр України Сергій Корецький заявив, що проблема – на особистому контролі президента. Як саме її вирішуватимуть – не уточнив, але зазначив, що головна роль у цьому процесі відведена військовим. Натомість підрахував, у яку суму світу обійдеться невивезене українське зерно.

«Глобальні перебої постачання аграрних культур призведуть до зростання світових цін. За нашими підрахунками, інфляційний тиск може сягнути близько 60 млрд доларів у річному еквіваленті. А якщо врахувати, що зростуть ціни й на інші аграрні культури, то тиск на світову економіку в річному вимірі може зрости до 150 млрд доларів», – прогнозує український прем'єр.

Поки ж українські аграрії змушені притримувати продукцію й чекати. Можливо, «зерновий коридор» усе ж відновить свою роботу. Або ж світові ціни на зерно злетять настільки, що виправдають навіть найскладнішу та найдорожчу логістику.